Історичні відомості про село
В мальовничому куточку, на берегах цілого каскаду ставків розкинулось село Плоске.
Село Плоске розташоване на півночі Одеської області в 30км від районного центру Балта і в 250км від обласного центру м. Одеси, на межі трьох адміністративних районів – Балтського, Любашівського і Савранського. Найближча залізнична станція – Жеребково, розташована в 15 км від села Плоске, на залізничній магістралі Одеса - Первомайськ. В 10 км від села проходить автомагістраль Балта – Первомайськ.
Село розташоване в балці на лівобережжі річки Кодима.
Перші офіційні спогади про село Плоске датуються 1745 роком, коли, за архівними даними («Церкви і храми Подольської єпархії»), було засновано церкву Успіня.
Багата рослинність, сприятливі кліматичні умови, родючі чорноземи здавна привертали до себе увагу біглих кріпаків, поневолених польсько – литовською шляхтою. Як стверджували старожили, здавна понад нинішнім селом проходив битий тракт або «Чумацька дорога», якою купці Польщі і Литви підтримували торгові зв’язки з Кримом і Кавказом. Недалеко від нинішнього села в красивому дубовому гаю по Чумацькому шляху стояла корчма, де подорожний міг поповнити свої запаси харчів, обміняти товари.
Посеред пологої долини «отлогой плоскости», як здогадуються старожили, від цього пішла назва села Плоске. Сусіднє поселення Кайтанівка було засноване польським шляхтичем Каєтаном Сабанським, який значно розширив поселення, переселивши в цю місцевість кріпаків з сусідніх своїх володінь – сіл Демівки, Ольгополя нинішньої Вінницької області.
Пізніше плосківські землі перейшли у володіння поміщика Ягельловича, який приєднав землі, що належали церкві в с. Кайтанівці до своїх володінь, а селян - до Плосківського приходу.
При церкві в с. Плоске в 1856р. було відкрито церковно-приходську школу, що розміщалася в будинку дяка Жуковського Феоктиста.
Поселення розширюються і на кінець XІX ст. тут господарюють поміщики Кулеша, Заремба, Поплавський, Грабович, Томашевський.
Село пережило громадянську війну, період колективізації, по землях Плоского страшними німецькими чоботами пройшла друга світова війна. Село відправило на фронт 586 своїх кращих жителів. 201 воїн не повернувся з поля бою. Серед загиблих – Кудрявцев Никифір Лаврентійович, який, вже через місяць після початку війни, був удостоєний високого звання – Героя Радянського Союзу.
Вдячні односельці спорудили погруддя Герою – земляку, обеліск - воїнам, які не повернулись з фронту і пам'ятник воїнам, які загинули при обороні та визволенні села.
На даний час на території Плосківської сільської ради функціонує школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, 5 магазинів з товарами першої необхідності, історичний музей, 10 фермерських господарств. Базовими являються три господарства ФГ «ПРОГРЕСАГРО», ФГ «Танюша», ФГ «Оберіг», які займаються вирощуванням зернових культур; а у ФГ «ПРОГРЕСАГРО» допоміжною галуззю є тваринництво, де вирощують велику рогату худобу, овець, свиней, кролів та різну птицю.
В селі, в 40 – х рр.. минулого століття, було зруйновано церкву, найбільшу в усій окрузі, – кам’яну, велику, п׳ятикупольну, Церкву Успіня Божої Матері… З тих пір церкви в селі не було.
Та завдяки ініціативі, а потім і великій натхненній праці уродженця села М. Д. Лазаренка за чотири (!!!) місяці побудовано прекрасний храм – церкву Почаївської Ікони Божої Матері - з облагородженою територією, з дзвіницею, купальнею.
Нині Плоске і Кайтанівка мають спільну назву – Плоске.
На території села Плоске здійснюється місцеве самоврядування в повному обсязі, яке передбачено Конституцією України та законом «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з інтересами мешканців села, історичними та місцевими традиціями.
